1) антропогенний ландшафт із переважанням угруповань організмів, штучно сформованих людиною (агробіоценозів), які замінили природні фітоценози й зооценози на значній частині території;

2) пейзаж сільської місцевості.

У вужчому розумінні агроландшафт – ландшафт, на більшій частині якого природну рослинність замінено посівами й насадженнями польових, садових та лісових культур.

переміщення (імміграція) виду з одного біоценозу або області поширення (ареалу) в інший з наступною акліматизацією. Адвентивність – результат випадкового занесення організмів людиною чи тваринами, водними або повітряними течіями тощо в нові регіони (цьому сприяють світовий товарообмін, туризм і т. ін.). Основа адвентивності – адаптивні механізми обміну речовин.

природне (різними ґрунтовими організмами) або штучне (людиною) насичення водойм, ґрунту атмосферним повітрям. Аерація – спосіб ліквідації заморів та інтоксикації водойм.

організми, що живуть на суходолі (тіло яких оточене повітрям), тобто наземні організми, мешканці аеробіосфери.

приземний шар атмосфери (від поверхні Землі до 6..7 км над нею), в якому постійно присутні організми, здатні нормально жити й розмножуватись у відповідних екологічних нішах.

тонкодисперсні рідкі або тверді компоненти, що перебувають у завислому стані в газоподібному середовищі. Якщо фаза рідка, суміш називається туманом, а якщо тверда – пилом або димом. Аерозолі спостерігаються як у тропосфері, так і у верхніх шарах атмосфери. Антропогенні аерозолі беруть активну участь в утворенні фотохімічного туману (смогу), в руйнуванні озонового шару. Аерозолі виникають унаслідок забруднення атмосфери пилом земної поверхні, промисловими димами, вулканічними викидами та космічним пилом. Дуже шкідливі технічні аерозолі з радіоактивними речовинами, свинцевим та хромовим пилом, краплями кислот. Аерозолі мають канцерогенні властивості, спричиняють алергії, захворювання різних органів.

галузь науки, що вивчає процеси і явища, пов’язані зі структурою, динамікою й енергетикою верхньої атмосфери планети, яка зазнає найсильнішого прямого впливу електромагнітного і корпускулярного випромінювань Сонця.

кут між площиною небесного меридіану точки спостереження та вертикальною площиною, яка проходить через цю точку і світило, земний предмет тощо. Якщо вертикальна площина проходить через прямовисну лінію в точці спостереження, то азимут називають справжнім, або астрономічним; якщо вона проходить через нормаль до референт-еліпсоїда, то азимут – геодезичний. Астрономічний і геодезичний азимути відрізняються один від одного, оскільки прямовисна лінія та нормаль поверхні референт-еліпсоїда не збігаються.

У геодезії азимут відлічують уздовж горизонту за годинниковою стрілкою від точки півночі N у бік сходу від 0 до 360°, в астрономії – від точки півдня S у бік заходу (тобто в тому ж напрямі).

Геодезичний азимут, отриманий шляхом виправлення відповідного астрономічного азимута за рахунок впливу відхилення прямовисної лінії.

Картографічна проекція, в якій паралелі нормальної сітки - концентричні кола, а меридіани - їх радіуси, що перетинаються в загальній точці для паралелей під кутами, що дорівнюють відповідній різниці їх довгот.