процес зв’язування молекул азоту атмосфери з утворенням азотовмісних сполук, що здійснюється азотофіксувальними організмами (азотобактеріями, деякими грибами й водоростями, переважно синьо-зеленими), внаслідок чого вільний азот повітря стає доступним для рослин.

ділянка водного простору водойми чи моря, що має певні природні, штучні або умовні межі. Акваторія в екології розглядається як об’ємне утворення, що охоплює не лише водну товщу від дна до поверхні, а й атмосферу над нею.

пристосування організмів до нових умов проживання (кліматичних, фізико-хімічних, ґрунтових і т.д.), в які вони потрапили природним шляхом чи випадково перенесені людиною. Такими, що акліматизувалися, вважають організми, які в нових умовах нормально розвиваються й дають життєздатне потомство.

пристосування ока до чіткого бачення предметів, розміщених на різних відстанях від нього. Досягається зміною кривини кришталика ока. В астрономії має значення під час спостережень за допомогою оптичних приладів.

відносні вимірювання енергії прямого і розсіяного в атмосфері Землі та її поверхнею сонячного випромінювання (на відміну від піргеліометрії – абсолютних, тобто в енергетичних одиницях, вимірювань прямого потоку сонячної радіації) і власного теплового випромінювання Землі. Актинометричні вимірювання проводять за допомогою наземних приладів, з літаків, повітряних куль, а також штучних супутників Землі. Результати цих вимірювань дають змогу вивчати тепловий баланс Землі як планети, головні закономірності динаміки атмосфери і механізму формування клімату Землі.

Дані актинометрії свідчать, що тепловий баланс Землі в середньому є сталим як протягом року, так і за коротші проміжки часу. Середнє альбедо Землі становить приблизно 0.3, а середня поверхнева щільність потоку випромінювання, що прямує від Землі в довгохвильовій частині спектра – 230 Вт×м^-2. Причому цей потік найменший поблизу екватора, що зумовлено щільною хмарністю, та має майже симетричні максимуми в зонах субтропіків, де хмарність менш щільна. Далі, в напрямі географічних полюсів, потік випромінювання зменшується. В помірних широтах Північної півкулі щільність потоку випромінювання від Землі в космічний простір збільшується влітку і зменшується взимку.

процес нагромадження в екосистемах, організмах, інженерних спорудах і т.д. мінеральних, органо-мінеральних та органічних речовин – продуктів ерозії та абразії, солей, органічних решток, забруднювачів тощо – унаслідок діяльності вітру, вод, льодовиків, вулканів, моря, а також інших факторів, у т.ч. антропогенних.

деталь (у вигляді пластини із заокругленими кінцями) астрономічних і геодезичних інструментів, яка може повертатися навколо осі, що проходить через центр лімба приладу. На обох кінцях алідади є поділки (верньєр) або мікроскоп-мікрометра, за допомогою яких відлічують лімб.

Дуга малого кола на кулі, описана з точки полюса сферичної системи координат радіусом, що дорівнює довжині вертикала.

коло однакових висот – мале коло небесної сфери, площина якого паралельна до площини горизонту.

високогірні луки, що підіймаються вище за межу лісу, рослинність яких представлена переважно злаками й осоками. Поширені в Центральній та Південній Європі (в Україні – в Карпатах).