Місія GRAIL (NASA, США) допомогла вченим розгадати таємницю гравітації Місяця, що має дуже важливе значення для розрахунку орбіт майбутніх польотів біля його поверхні.
Вже перші апарати, направлені до нашого супутника, виявили, що гравітаційне поле Місяця дуже не однорідне: в одних точках орбіти штучний супутник Місяця "тягнуло" до поверхні значно більше ніж треба, а в інших, навпаки, тяжіння було меншим і супутник ніби підстибував на орбіті. Швидко стало зрозуміло, що причина цих аномалій - незвичайне гравітаційне поле Місяця. Місця аномалій отимали назву масконів. Але від часу свого виявлення у 1968 році і до останніх днів походження масконів залишалося для вчених таємницею. Тепер завдяки дослідженню на протязі дев'яти місяців орбіт двох апаратів Ebb та Flow місії GRAIL вченим вдалося наблизитись до розгадки цієї таємниці.
Запущені у вересні 2011 року апарати місії GRAIL обертались навколо планети, постійно визначаючі відстань між собою та від апаратів до поверхні Місяця. Ці дані та складні математичні розрахунки дозволили вченим з Массачусетського технологічного університета та Університета Пердью в Індіані створити детальну карту розташування масконів та пояснити, як вони могли виникнути. 25 травня цього року вони опублікували статтю в журналі Science, в якій пояснюють, що маскони - це результат впливу астероїдів та комет на поверхню древнього Місяця. Коли астероїд врізався в поверхню Місяця його фрагменти залишалися на повехні навколо кратеру, крім того утворена зіткненням хвиля проникала глибоко у кору і витягувала до поверхні матеріал з мантії. Внаслідок цього біля поверхні в центрі кратера виникала щільна ділянка з надмірною гравітацією. Сховані під повехнею маскони залищаються невидимими для оптичних приладів і викривають себе виключно аномаліями в гравітації.
На думку вчених, теж саме відбувалось в ті давні часи і на Землі, але тектоніка плит та ерозія давно знищіли сліди масконів земної поверхні.
