Класична кеплерівська модель руху супутника розглядає
рух супутника в центральному гравітаційному полі планети при відсутності
впливу на рух з боку інших сил. Положення супутника в геоцентричній екваторіальній
системі координат можна визначити по елементам кеплеровської орбіти (рис.
1), елементами якої є:
|
Рисунок 1. Елементи кеплеровської орбіти
|
а – велика півось елептичної орбіти;
- ексцентриситет орбіти;
- довгота верхобіжного вузлу;
w - аргумент перицентру (кут в площині орбіти між напрямком на перигей та
верхобіжний вузол);
і – кут нахилу площини орбіти по відношенню до площини екватору.
Елементи орбіти незміні.
Алгоритм обчислення
координат супутника на задану епоху t складається з наступних кроків:
1. Обчислення середньої аномалії М за формулами:
,
,
,
де - кутова швидкість
обертання супутника на орбіті,
- період обертання, - час проходження
через перигей, - множина гравітаційної
постійної на масу Землі ( 398600.44·109 м3/c2).
2. Обчислення ітераціями ексцентричної
аномалії Е:
.
3. Визначення радиус-вектора :
.
4. Визначення істинної аномалії, аргумента широти u :
,
.
5. Визначення прямокутних геоцентричних координат супутника:
.
Наведені вище формули, дозволяють легко визначити поточне
положення супутника за відомими параметрами орбіти, і відповідно, його
трасу, підсупутникову точку, проекції траси на земну поверхню або, наприклад,
полосу огляду супутника дистанційного зондування чи територію, що в даний
час покривається сигналом того-ча іншого навігаційного супутника. Але слід враховувати, що класична модель не враховує
впливу на рух супутника багатьох факторів і тому вона є справедливою лише
на протязі незначних інтервалів часу. Наприклад, для розрахунку положення
супутників GPS наземні приймачі враховують додатково значення швидкості
зміни параметрів орбіти в часі, а кожні 30 хвилин отримують у складі навігаційного
повідомлення нові параметри орбіти. (Див.: Розрахунок
координат супутника GPS).
|