|
Картографічне
зображення (cartographical imagery) - це основний елемент будь-якої
карти, що за допомогою графічних та інших засобів розкриває її зміст.
Перше завдання картографічного зображення правильно передати інформацію
про земну поверхність (її окрему ділянку), про природні та суспільні явища,
що на ній відбуваються, до користувача. По-друге, картографування певної
території та явищ на ній може виконуватися з метою пошуку певних взаємозв'язків
та закономірностей. Тому правильний вибір способів, за допомогою яких
на карті буде передаватися інформація про ті чи інші об'єкти та явища,
їх положення, форму, розміри, якісні ознаки та динаміку, визначає такі
фундаментальні характеристики карти як наглядність та читанність карти,
і як наслідок її придатність для використання за тією метою, для якої
вона була створена.
Слід відзначити, що об'єкти та
явища, що відображаються на картах є дуже різноманітними за своїми ознаками.
Так деякі характеристики місцевості, як наприклад, рельєф чи клімат мають
безперервний характер, інші мають чітко виражений характер локалізації.
Одні об'єкти та явища є сталими (а точніше можуть вважатися такими на
певному інтервалі часу), а інші постійно змінюються або мають періодичний
характер. Отже, оскільки за змістом карти є дуже різноманітними, то і
способи подання на них інформації дуже різняться.
До основних способів картографічного
зображення відносять:
- спосіб значків;
- спосіб лінійних знаків;
- спосіб ареалів;
- спосіб знаків руху;
- спосіб ізоліній;
- спосіб крапок;
- спосіб кількісного фону;
- спосіб якісного фону;
- спосіб картограм;
- спосіб картодіаграм;
- спосіб локалізованих діаграм;
- спосіб тіньової пластики;
- спосіб перспективного зображення;
- спосіб гіпсометричного забарвлення.
Спосіб значків
(sign method) - спосіб картографічного зображення, що застосовується для
відображення на карті локалізованих на місцевості об'єктів і явищ відповідними
умовними позначеннями - різних за формою, розмірами та кольорами значків
(рис. 1). За формою значки поділяють на геометричні, буквенні та наочні.
Перші - це прості геометричні фігури (коло, зірочка, трикутник), що позначають
певні об'єкти. Другі - це одна або пара перших букв назви об'єкта, явища,
або букви їх загальноприйнятого позначення чи скорочення (наприклад, позначення
хімічних елементів на геохімічній карті). Наочні значки - це значки за
зовнішнім виглядом схожі до певного об'єкта місцевості (наприклад, рисунок
автобуса для позначення автостанції або чашки - для кафе).
 |
|
Рисунок 1. Різноманітні умовні знаки відображають
розташування основних виробництв на економічній карті Хорватії
(зображення з сайту www.mappery.com)
|
Спосіб лінійних знаків
(linear sign method) - використовується для зображення на карті різних
лінійних об'єктів (наприклад, меж політико-адміністративного поділу, вододільний
ліній тощо), об'єктів лінійної протяжності, ширина яких не виражається
в масштабі карти (наприклад, річки та дороги), а на деяких тематичних
картах також ліній немалої протяжності доволі витягнутих об'єктів (наприклад,
лінії основних напрямків гірськіх хребтів, тектонічні лінії тощо). Передача
якісних і кількісних характеристик, а також їх зміна з часом осягається
в способі лінійних значків за допомогою рисунка, кольору, структури лінійних
знаків, а деколи й їх ширини (рис. 2).
 |
|
Рисунок 2. За допомогою лінійних знаків на топографічній
карті подаються дороги, водотоки, лінії електропередач. Використання
лінійних знаків різної ширини та рисунку дозволяє передати інформацію
про ширину річок: 1 - річки шириною від 5 до 30 метрів, 2 - річки
та струмки шириною до 5 метрів
|
Спосіб
ареалів (area method) - зображення на карті певних ділянок
земної поверхні за допомогою відповідних площових картографічних позначень.
Цей спосіб широко використовується, наприклад, на різноманітних картах
рослинного покриву та тваринного світу, оскільки дозволяє наглядно відобразити
території поширення певного виду тварин або рослин (рис. 3).
 |
Рисунок 3. На геоботанічній карті за допомогою способу
ареалів показано райони поширення в Європі окремих видів рослин:
 - кам'яного дубу, 
- ковилю Лессінгова, 
- аллепської сосни, 
- луазелеурії лежачої, 
- еріки крестолитяної
|
Спосіб знаків руху
(motion sign method) - використовується для зображення на карті різноманітних
просторових переміщень, як природних (морські течії, діяльність вітрів
за деякий проміжок часу), так і соціально-економічних (міграція населення,
перевезення вантажів). Цим способом, використовуючи різні графічні засоби,
можна показати на карті напрям і швидкість переміщення, кількість, якість
та інші дані явищ, що переміщуються в просторі. Графічними засобами в
способі знаків руху є стрілки (наприклад, для зображення вітрів при цьому
кількісний бік характеризується товшиною стрілки, що залежить від сили
вітру, а якісний - кольором, (наприклад, теплі і холодні вітри зображуються
різними кольорами), а також стрічки різного кольору або рисунка (штрихування
тощо) і ширини. Знаки руху можуть точно зображувати напрям переміщень,
тобто дотримуючись, наприклад, зображених на карті залізниць чи судоплавних
річок, або схематично, коли, наприклад, стрілка відповідних форми і ширнини
з'єднує пункти, між якими здійснюється переміщення.
 |
|
Рисунок 4. За допомогою знаків руху - стрілок різного
кольору на кліматичній карта подається інформація про переважні
напрямки вітрів у літній та зимовий період
|
Спосіб ізоліній
(isoline method) - використовується для зображення на карті неперервних
і поступово змінюваних і до того ж суцільно поширених на якомусь просторі
явищ за допомогою ізоліній. За допомогою ізоліній на картах відображають,
наприклад, рельєф, температури, час настання певних подій та інше (рис.
5). Деколи для наочності простір чи смугу між ізолініями зафарбовують
відповідними кольорами або заштриховують. Спосіб ізоліній використовується
також для подання на картах і деяких характеристик, що мають насправді
дискретний характер. Прикладом такої характеристики може бути щільність
населення.
а) |
б)
|
|
Рисунок 5. Спосіб ізоліній: а) на топографічній карті
горизонталями показують рельєф місцевості; б) на фенологічній карті
ізофенами подають інформацію про дати настання певних фенофаз рослин
|
Спосіб крапок
(dot method) - використовується для зображення на карті масових поширених
об'єктів та явищ за допомогою відповідної кількості однакового розміру
крапок, розташування яких відповідає розташуванню і концентрації цих об'єктів
місцевості, а кожна крапка певного розміру відповідає однаковій кількості
одиниць зображуваного на карті об'єкта чи явища. У цьому способі важливим
є визначення так званої ваги крапки, тобто кількості об'єктів, якій на
карті відповідає одна крапка. Наприклад, однією крапкою якогось розміру
може позначатися кількість випадків захворювання на певну хворобу на медико-географічній
карті і т.п. Деколи на одній і тій же карті застосовують крапки двох і
більше вагових категорій. Використовуючи різнобарвні крапки, можна подавати
на карті якісні характеристики об'єктів та явищ (рис. 6).
 |
|
Рисунок 6. За допомогою крапок різного кольору на
карті відображено розселення представників різних етнічних груп
(зображення з сайту www.danieljlewis.org )
|
Спосіб кількісного фону
(quantitative background method) - спосіб зображення на карті кількісних
відмінностей деякого явища, суцільно поширеного на території, що картографується
(рис. 7). Цю територію поділяють на однакові частини за певними кількісними
показниками, після чого однотипні частини зафарбовують відповідним кольором
або заштриховують. Спосіб кількісного фону використовується, наприклад,
для складання карт вмісту основних речовин в грунті, карт щільності населення
та інших.
Рисунок 7. За допомогою різних кольорів на кліматичній
карті світу
показано річну
кількость опадів в різних регіонах.
Спосіб якісного фону
(qualitative background method) - спосіб зображення на карті якісних особливостей
чи відмінностей певних явищ, суцільно або масово поширених на території,
що картографується. Суть способу полягає в тому, що згідно з розробленою
класифікацією картографічного явища зображувану територію поділяють на
якісно однорідні ділянки, які зафарбовують відповідним кольором або заштриховують.
Допускається поєднання фонового забарвлення зі штрихуванням. Спосіб якісного
фону використовують для складання ботанічних, геологічних, грунтових,
етнічних та інших карт (рис. 8).
 |
|
Рисунок 8. За допомогою різних кольорів фону на геологічній
карті подається інформація про типи відкладень та порід
|
Спосіб картограм
(collation maps method) - спосіб зображення середньої інтенсивності певного
кількісного за своєю характеристикою явища в межах наявних на карті територіальних
одиниць, найчастіше адміністративних, за допомогою графічних засобів площового
відображення (наприклад, фонове забарвлення, штрихування); при цьому інтенсивність
графічних позначень відповідає інтенсивності зображуваного явища.
 |
|
Рисунок 9. Способом картограм подається інформація
щодо щільності населення Іспанії
|
Спосіб картодіаграм
(maps diagram method) - спосіб зображення на карті за допомогою діаграм
сумарної (кількісної) величини якогось явища, що стосується певної територіальної
одиниці (рис. 10). Діаграмні фігури можуть бути: лінійні - у вигляді стовпчиків,
смужок тощо; об'ємні куби, кулі тощо. Діаграмні фігури можуть бути ще
й структурні: фігура поділена на частини відповідно до величини зображуваного
явища (наприклад, круг подає кількість населення області, а площові сектори
круга - національний склад населення).
 |
|
Рисунок 10. Структурні діаграми відображають величину
ВВП країн Східної Європи у 1990 році та долю різних галузей економіки
(зображення з сайту www.cartoko.com)
|
Спосіб локалізованих
діаграм (localizated diagrams method) - використовується для
картографування за допомогою графіків і діаграм як явищ, локалізованих
у певних точках, так і явищ суцільного поширення на певній території,
при цьому точки локалізації можуть бути підписані, або й без підпису,
але мають бути локалізовані хоч би за виходами картографічної сітки. Локалізація
може бути здійснена також у вибраних клітинках карти заздалегідь визначеного
розміру. Спосіб локалізованих діаграм застосовується для карт, що характеризують
сезонні і періодичні явища, їх зміну та повторюваність.
 |
|
Рисунок 11. За допомогою локалізованих діаграм подається
обяг та склад промисловості в основних містах Японії у 1971 році
(зображення з сайту www.mapacartografico.com)
|
Спосіб тіньової пластики
(shadow plastics method) - зображення на картах форм рельєфу відтінюванням
їх схилів. Серед способів тіньової пластики - штриховий спосіб відображення
рельєфу та відмивання рельєфу. Штриховий спосіб зображення рельєфу грунтується
на сприйнятті тіней, що створюють уявлення випуклих і увігнутих форм рельєфу
(рис. 12а). Штриховий спосіб зводиться до нанесення на карту коротких
ліній різної товшини залежно від стрімкості схилу. Штрихи відіграють роль
тіні, просвіт між ними - елемент світла. Відмивання рельєфу - це створення
полутонового зображення при заданому напрямку освітлення місцевості (рис.
12б). Відмивання рельєфу широко застосовується на дрібномасштабних фізичних
та топографічних картах.
а) |
б) |
|
Рисунок 12. Використання методів тіньової пластики
дозволяє підкреслити рельєф місцевості: а) подання рельєфу штриховим
способом; б) відмивання рельєфу.
|
Спосіб перспективного
зображення або фізіографічний - це один зі способів подання
на картах інформації про рельєф місцевості. Цей спосіб походить з далекої
давнини, коли для відображення гірських хребтів, окремих гір та значних
холмів на карті малювався рисунок відповідно гор або хребтів. Цей спосіб
є наглядним, але не дозволяє якісно визначати висоти рельєфу. Сьогодні
він застосовується здебільшого для відображення рельєфу на туристичних
картах та картах-ілюстраціях, що включаються до популярних видань (рис.
13).
 |
|
Рисунок 13. Перспективне зображення є досить наглядним,
тому часто застосовується на туристичних картах та схемах (зображення
з сайту www.korculainfo.com)
|
Спосіб гіпсометричного
забарвлення - спосіб картографічного зображення рельєфу земної
поверхні та дна морів і океанів, який полягає в пошаровому зафарбуванні
висотних ступенів відповідними для них кольорами або відтінками (рис.
14). Зазвичай цей спосіб використовується для підвищення наглядності даних
про рельєф на дрібномасштабних картах та в атласах. Часто застосовується
спільно зі способом ізоліній. Для відображення рельєфу вводиться шкала
кольорів, наприклад, "що вище, то темніше", "що вище, то
світліше" або "чим вище, тим тепліщі та насищеніші кольори".
Спосіб гіпсомертичного забарвлення дуже широко використовується на різноманітних
картах для передачі даних про глибини. В цьому випадку використовують
різноманітні відтінки синього кольору - "чим глибше, тим темніше".
 |
|
Рисунок 14. Гіпсометричного зображення наглядно подає
різницю в абсолютних висотах різних ділянок земної поверхні (зображення
з сайту www.wikipedia.org )
|
Крім наведених вище способів картографічного зображення
інформація на картах подається також за допомогою різноманітних підписів
(рис. 15). Виділяють три типи підписів на картах:
- топоніми - власні географічні
назви об'єктів місцевості: населених пунктів, гір, річок та т.п.;
- терміни - загальногеографічні,
геологічні, соціально-економічні та інші поняття, що відносяться до
об'єктів карти;
- пояснювальні підписи - якісні
та кількісні характеристики об'єктів карти, підписи ліній картографічної
сітки, хронологічні підписи. Наприклад, це підписи переважаючої породи
дерев в лісі ("дуб", "сосна") , якості води в водоймах
("прісна", "солена"), характеристики промислових
та соціальних об'єктів і т.і.
Рисунок 15. За допомогою підписів на картах подається інформація
про назви населених
пунктів, річок, урочищ, призначення промислових об'єктів та інші відомості.
Для підписів на картах використовуються
спеціальні картографічні шрифти. Їх особливість - це добра чиаємість на
фоні кольорового зображення, компактність та придатність для друку. Картографічні
шрифти розрізняються по ширині букв, інтенсивності кольору, нахилу, наявності
підсічок та по висоті букв.
Для топографічних карт зазвичай
нормативно встановлюється, які підписи слід наносити на карту, які скорочення
використовуються для пояснювальних підписів, які шрифти мають використовуватись
для підпису різноманітних власних назв і які для пояснювальних підписів.
При цьому колір, розмір та тип шрифту, що використовується для підпису
об'єкту, сам може розглядатися як певна характеристика об'єкта. Наприклад,
залежно від того, до якої категорії "місто", "селище"
чи "село" належить населений пункт і скільки в ньому мешканців,
використовуються різні картографічні шрифти з різною висотою букв для
підпису назви населеного пункту.
Література за темою:
1. Берлянт А.М., Картография: Учебник для вузов. - М.: Аспект
Пресс, 2002. - 336 с.
2. Геодезичний енциклопедичний словник /За редакцією В.Літинського/.
- Львів: Євросвіт, 2001. - 668 с.: іл.
Інші матеріали довідника:
Карти та їх характеристики,
Елементи
карти, Картографічні
проекції, Картографічна
генералізація, Складання
та оновлення карт
|
Карти
та їх характеристики
